CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Sam. 17
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1 Samuel

Chapter 17

1 NOW the Philistines gathered together their armies for battle, and were massed at the border of Judah, and they encamped between the border and Arka in Epher-samin.

2 And Saul and the men of Israel were gathered together, and encamped in the valley of Terebinth, and they set the army in array to fight against the Philistines.

3 And the Philistines stood on a mountain on the one side and Israel stood on a mountain on the other side, and the valley was between them.

4 And there went out a mighty man from the camp of the Philistines, named Goliath of Gath, whose height was six cubits and a span.

5 And he had a helmet of brass upon his head, and he was armed with a coat of mail, and the weight of his coat of mail was five thousand shekels of brass.

6 And he had greaves of brass upon his legs, and a cuirass of mail between his shoulders.

7 And the staff of his spear was like a weaver's beam, and his spear's head weighed six hundred shekels of iron; and his shieldbearer went before him.

8 And he stood and cried to the armies of Israel, and said to them, Why have you come out to set your battle in array? Am I not a Philistine, and you the servants of Saul? Choose a man for yourselves, that he may come out against me.

9 If he is able to fight with me and kill me, then we will be your servants; but if I prevail against him and kill him, then you shall be our servants and serve us.

10 And the Philistine said, I have defied the armies of Israel this day; give me a man, that we may fight together.

11 When Saul and all Israel heard the words of the Philistine, they were dismayed and greatly afraid.

12 Now David was the son of an Ephrathite of Beth-lehem of Judah, whose name was Jesse; and he had eight sons; and the man was old and advanced in years in the days of Saul.

13 And the three older sons of Jesse went and followed Saul to the battle; and their names were Eliab the first-born, and next to him Abinadab, and the third Shammah.

14 And David was the youngest;

15 Now David had returned from Saul, and was gone to tend his father's sheep at Beth-lehem.

16 And the Philistine drew near morning and evening, and presented himself for forty days.

17 And Jesse said to David his son, Take now for your brothers an ephah of parched wheat and ten loaves of bread, and run to the camp to your brothers;

18 And carry these ten cheeses to the commander of their thousand and inquire into the welfare of your brothers and bring the news of them to me.

19 Now Saul and all the men of Israel were in the valley of Terebinth fighting with the Philistines.

20 And David rose up early in the morning and left the sheep with the keeper, and took and went as Jesse had commanded him; and he came to the camp in the valley which goes up to the battle array, and the army shouted for the battle.

21 Then Israel and the Philistines put themselves in battle array, army against army.

22 And David put off his provisions by the side of the baggage, and ran into the army ranks, and came and saluted his brothers.

23 And while he was talking with them, behold, there came up the champion, the Philistine of Gath, Goliath by name, out of the armies of the Philistines, and spoke the same words; and David heard them.

24 And all the men of Israel, when they saw the mighty man, were afraid and fled from him.

25 And the men of Israel said, Have you seen this man who has come up? Surely to defy Israel he has come up; and it shall be that the man who kills him, the king will enrich him with great riches and will give him his daughter and make his father's house free in Israel.

26 And David said to the men who stood by him, What shall be done for the man who kills this uncircumcised Philistine and takes away the reproach from Israel? For who is this uncircumcised Philistine that he should defy the armies of the living God?

27 And the people told him the king's promises, saying, So shall it be done to the man who kills him.

28 And Eliab his eldest brother heard him when he spoke to the men; and Eliab's anger was kindled against David, and he said to him, Why have you come down here? And with whom have you left those few sheep in the wilderness? I know your boldness and the evil of your heart; for you have come down to see the battle.

29 And David said, What have I done now? Behold, I was just talking.

30 And he turned from him to the other side, and spoke in the same manner; and the people answered him again as they had done before.

31 And when the words which David spoke were reported to Saul, he sent for him.

32 And David said to Saul, Let no man's heart fail because of him; your servant will go and fight with this Philistine.

33 And Saul said to David, You are not able to go against this Philistine to fight with him; for you are but a boy, and he has been a man of war from his youth.

34 And David said to Saul, Your servant was tending his father's sheep, and there came a lion and a bear, and took a lamb from the flock;

35 And I went out after the lion and smote him, and delivered it out of his mouth; and he growled at me, and I caught him by his beard, and I smote him and slew him.

36 Your servant slew both the lion and the bear; and this uncircumcised Philistine shall be as one of them, seeing he has defied the armies of the living God.

37 David said moreover, The LORD who delivered me from the paw of the lion and from the paw of the bear will deliver me out of the hands of the Philistine. And Saul said to David, Go, and the LORD be with you.

38 And Saul armed David with his own armor and put a helmet of brass upon his head; and armed him with a coat of mail.

39 And David girded his sword upon his armor, but he was unwilling to go; for he had not tried them out. So David took them off.

40 And he took his staff in his hand, and chose five smooth stones out of the gravel, and put them into his shepherd's bag, even into his wallet, and his sling was in his hand; and he drew near to the Philistine.

41 And behold, the Philistine came and drew near to David; and his shieldbearer went before him.

42 And when the Philistine looked about and saw David, he disdained him; for he was but a youth, and ruddy, and of a fair countenance.

43 And the Philistine said to David, Am I a dog, that you come to me with a staff? And the Philistine cursed David by his gods.

44 And the Philistine said to David, Come to me, and I will give your flesh to the fowls of the air and to the beasts of the field.

45 Then David said to the Philistine, You come against me with a sword and with a spear and with a shield; but I come against you in the name of the LORD of hosts, the God of the armies of Israel, whom you have defied.

46 This day the LORD will deliver you into my hands; and I will slay you and take your head from you; and I will give the carcasses of the host of the Philistines this day to the wild beasts of the earth and to the fowls of the air, that all the earth may know that there is a God in Israel.

47 And all this assembly shall know that the LORD saves not with sword and spear; for the battle is the LORD'S, and he will deliver you into our hands.

48 And, behold, when the Philistine came and drew near to meet David, David hastened and ran to the battle line to meet the Philistine.

49 And David put his hand in his bag and took thence a stone, and slung it and struck the Philistine in his forehead, and the stone sunk into his forehead; and he fell upon his face to the earth.

50 So David prevailed over the Philistine with a sling and with a stone, and smote the Philistine and slew him; but there was no sword in the hand of David.

51 Therefore David ran and stood over the Philistine, and took his sword and drew it out of its sheath, and slew him and cut off his head. And when the Philistines saw that their champion was dead, they fled.

52 And the men of Israel and of Judah arose and shouted, and pursued the Philistines as far as the entrance of the valley and as far as the valley of Ekron. And the slain of the Philistines fell by the way of Shaarain, even to Gath and to Ekron.

53 And the children of Israel returned from chasing the Philistines, and plundered their camps.

54 And David took the head of the Philistine and brought it to Jerusalem; but he put his armor in his tent.

55 And when Saul saw David go forth against the Philistine, he said to Abner, the commander of his army, Whose son is this youth? And Abner said, As your soul lives, O king, I do not know.

56 And the king said, Inquire whose son this young man is.

57 And when David returned after he had slain the Philistine, Abner took him and brought him before Saul with the head of the Philistine in his hand.

58 And Saul said to him, Whose son are you, young man? And David said to him, I am the son of your servant Jesse the Beth-lehemite.

1-а Самуїлова

Розділ 17

1 І зібрали филисти́мляни свої ві́йська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборува́ли між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.

2 І зібра́лися Саул та ізра́їльтяни, і таборува́ли в долині Елі, і вставилися до бо́ю проти филисти́млян.

3 І стояли филисти́мляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина.

4 І вийшов із филистимських табо́рів однобо́рець, ім'я́ йому Ґолія́т із Ґату. Високий був — шість ліктів і п'ядь.

5 А на голові його — мідяний шоло́м, і він одя́гнений був у па́нцера з луски́; а вага того па́нцера — п'ять тисяч шеклів міді.

6 А на нога́х його — мідяні наголі́нники, а за плечи́ма його — мідяний спис.

7 А держа́к списа його — як ткацький вал, а ві́стря спи́су його — шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоно́ша.

8 І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: „Чого ви вийшли ставати до бо́ю? Чи ж я не филисти́млянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зі́йде до мене.

9 Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми ста́немо вам за рабів. А якщо я перемо́жу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам“.

10 І сказав филисти́млянин: „Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки́. Дайте мені чоловіка, і бу́демо битися вдвох“.

11 І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филисти́млянина, — і вони перестра́шилися та сильно наляка́лися.

12 А Давид — син того мужа ефра́тянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я́ йому Єссе́й, що мав во́сьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був стари́й, увійшов у літа.

13 І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну́. А імена́ трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його — Авінадав, а третій — Шамма.

14 А Давид — він найменший, а три найстарші пішли за Саулом.

15 А Давид ходив до Саула, та вертався па́сти отару свого батька в Віфлеємі.

16 А той филисти́млянин підхо́див ранком та ввечорі, і виступав сорок день.

17 І сказав Єссей до сина свого Давида: „Візьми но для братів своїх ефу́ цього пра́женого зе́рна, і десять цих хлібі́в, та й віднеси́ скоренько до табо́ру до своїх братів.

18 А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про пово́дження братів своїх, і вивідай про їхні потреби.“

19 А Саул і вони, та всі ізра́їльтяни були в долині Елі, — воювали з филисти́млянами.

20 І встав Давид рано вранці, і полиши́в ота́ру свою на сто́рожа; і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей. І ввійшов він до обо́зу, а ві́йсько вихо́дило до бойово́го стро́ю, і підняли́ вони окрик у бою́.

21 І ви́шикувалися Ізраїль та Филисти́млянин ла́ва проти ла́ви.

22 І Давид позоставив свою но́шу в сто́рожа речей, та й побіг до по́лку. І ввійшов він, і запитав своїх братів про пово́дження.

23 А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полкі́в одноборець, филисти́млянин Ґолія́т ім'я́ йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова́, а Давид почув.

24 А всі ізра́їльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися.

25 І говорив Ізра́їльтянин: „Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажа́ти Ізраїля. І буде, — того чоловіка, що вб'є його, збагати́ть його цар великим багатством, і дочку́ свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі“.

26 І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: „Що́ буде зро́блене тому, хто вб'є цього филисти́млянина й зді́йме обра́зу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филисти́млянин, що так зневажає полки́ Живого Бога?“

27 А народ сказав йому те саме слово, говорячи: „Отак буде зро́блено чоловікові, хто вб'є його“.

28 І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: „Чого то зійшов ти? І на ко́го ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумі́лість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну́!“

29 А Давид відказав: „Та що́ я зробив тепер? Чи не на нака́з батька?“

30 І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.

31 І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його.

32 І сказав Давид до Саула: „Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій пі́де, і буде битися з отим филистимлянином“.

33 І сказав Саул до Давида: „Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти мали́й, а він воя́к від своєї мо́лодости“.

34 І сказав Давид до Саула: „Твій раб був пастухо́м свого батька при отарі, і прихо́див лев, а також — ведмідь, та й тягнув штуку дрібно́ї худоби зо стада,

35 а я вихо́див за ним, і побивав його, і виривав те з па́щі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гри́ву, та й побивав його.

36 І лева, і ведмедя побива́в твій раб. І цей необрізаний филисти́млянин буде, як один із них, бо він зневажив полки́ Живого Бога!“

37 І сказав Давид: „Господь, що врятува́в мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филисти́млянина“. І сказав Саул: „Іди, і нехай Господь буде з тобою!“

38 І зодягнув Саул Давида в свою о́діж, і дав мідяно́го шоло́ма на його голову, і надів на нього па́нцера.

39 І прип'я́в Давид меча його на одежу свою, та й силкува́вся йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: „Не мо́жу в цьому ходити, бо я не звик!“ І поскида́в Давид їх із себе.

40 І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять ви́гладжених камінці́в із потоку, і поклав їх у пастушу то́рбу, яку мав, та в торби́ну, а його пра́ща — у руці його. І він пішов до филисти́млянина.

41 А филисти́млянин підхо́див усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита́ перед ним.

42 І подивився филисти́млянин, та й побачив Давида, — і злегкова́жив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юна́к струнко́ї поста́ви.

43 І сказав филисти́млянин до Давида: „Чи я пес, що ти вийшов на мене з ки́єм?“ І филисти́млянин прокляв Давида своїми богами.

44 І сказав филисти́млянин до Давида: „Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам пта́ству небесному та звірині́ польові́й“.

45 І сказав Давид до филисти́млянина: „Ти йдеш на мене з мечем і списом та ра́тищем, а я йду на тебе в Ім'я́ Господа Савао́та, Бога військ Ізра́їлевих, які́ ти знева́жив.

46 Сьогодні віддасть тебе Господь у мою ру́ку, — і я поб'ю́ тебе́, і відітну́ голову твою з тебе, і дня цього я дам па́дло филистимського табо́ру птаству небесному та земній звірині́. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!

47 І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мече́м та списом, — бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку“.

48 І сталося, коли филисти́млянин устав і пішов, і збли́зився до Давида, то Давид поспішив і побіг до ла́ви навпроти филисти́млянина.

49 І простя́г Давид руку свою до то́рби, і взяв звідти ка́меня, та й кинув із пращі, — і вдарив филисти́млянина в чоло́ його. І той камінь втявся йому в чоло́, — і він упав на обличчя своє на землю.

50 І отак переміг Давид филисти́млянина пра́щею та ка́менем, — і вдарив він филисти́млянина, та й убив його, а меча́ не було в Давидовій руці.

51 І підбіг Давид, і став на филисти́млянина, і ви́хопив його меча́, і витяг його з його пі́хви, — та й убив його, і відтяв ним йому го́лову! І побачили филисти́мляни, що помер їх сила́ч, — і стали втікати!

52 А люди Ізраїлеві та Юдині схопи́лися, і зняли́ крик, та й погнали филисти́млян аж доти, де йдеться до Ґа́ю, і аж до брами Екро́ну. І падали трупи филисти́млян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.

53 І верну́лися Ізраїлеві сини з пого́ні за филистимлянами, та й розграбува́ли їхні табо́ри.

54 А Давид узяв го́лову того филисти́млянина, і приніс її до Єрусалиму, а збро́ю його склав у своєму наме́ті.

55 А як Саул побачив Давида, що вихо́див напроти филисти́млянина, то сказав до Авне́ра, провідника́ війська: „Чий син оцей хло́пець, Авне́ре?“ А Авне́р відказав: „Присягаю життям твоїм, о ца́рю, що не знаю!“

56 І сказав цар: „Запитай, чий син цей юна́к?“

57 А коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то Авне́р узяв його й привів його перед Саула, а голова́ филисти́млянина — у руці його.

58 І сказав до нього Саул: „Чий ти син, хло́пче?“ А Давид відказав: „Я син раба твого віфлеємлянина Єссе́я“.

1 Samuel

Chapter 17

1-а Самуїлова

Розділ 17

1 NOW the Philistines gathered together their armies for battle, and were massed at the border of Judah, and they encamped between the border and Arka in Epher-samin.

1 І зібрали филисти́мляни свої ві́йська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборува́ли між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.

2 And Saul and the men of Israel were gathered together, and encamped in the valley of Terebinth, and they set the army in array to fight against the Philistines.

2 І зібра́лися Саул та ізра́їльтяни, і таборува́ли в долині Елі, і вставилися до бо́ю проти филисти́млян.

3 And the Philistines stood on a mountain on the one side and Israel stood on a mountain on the other side, and the valley was between them.

3 І стояли филисти́мляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина.

4 And there went out a mighty man from the camp of the Philistines, named Goliath of Gath, whose height was six cubits and a span.

4 І вийшов із филистимських табо́рів однобо́рець, ім'я́ йому Ґолія́т із Ґату. Високий був — шість ліктів і п'ядь.

5 And he had a helmet of brass upon his head, and he was armed with a coat of mail, and the weight of his coat of mail was five thousand shekels of brass.

5 А на голові його — мідяний шоло́м, і він одя́гнений був у па́нцера з луски́; а вага того па́нцера — п'ять тисяч шеклів міді.

6 And he had greaves of brass upon his legs, and a cuirass of mail between his shoulders.

6 А на нога́х його — мідяні наголі́нники, а за плечи́ма його — мідяний спис.

7 And the staff of his spear was like a weaver's beam, and his spear's head weighed six hundred shekels of iron; and his shieldbearer went before him.

7 А держа́к списа його — як ткацький вал, а ві́стря спи́су його — шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоно́ша.

8 And he stood and cried to the armies of Israel, and said to them, Why have you come out to set your battle in array? Am I not a Philistine, and you the servants of Saul? Choose a man for yourselves, that he may come out against me.

8 І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: „Чого ви вийшли ставати до бо́ю? Чи ж я не филисти́млянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зі́йде до мене.

9 If he is able to fight with me and kill me, then we will be your servants; but if I prevail against him and kill him, then you shall be our servants and serve us.

9 Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми ста́немо вам за рабів. А якщо я перемо́жу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам“.

10 And the Philistine said, I have defied the armies of Israel this day; give me a man, that we may fight together.

10 І сказав филисти́млянин: „Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки́. Дайте мені чоловіка, і бу́демо битися вдвох“.

11 When Saul and all Israel heard the words of the Philistine, they were dismayed and greatly afraid.

11 І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филисти́млянина, — і вони перестра́шилися та сильно наляка́лися.

12 Now David was the son of an Ephrathite of Beth-lehem of Judah, whose name was Jesse; and he had eight sons; and the man was old and advanced in years in the days of Saul.

12 А Давид — син того мужа ефра́тянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я́ йому Єссе́й, що мав во́сьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був стари́й, увійшов у літа.

13 And the three older sons of Jesse went and followed Saul to the battle; and their names were Eliab the first-born, and next to him Abinadab, and the third Shammah.

13 І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну́. А імена́ трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його — Авінадав, а третій — Шамма.

14 And David was the youngest;

14 А Давид — він найменший, а три найстарші пішли за Саулом.

15 Now David had returned from Saul, and was gone to tend his father's sheep at Beth-lehem.

15 А Давид ходив до Саула, та вертався па́сти отару свого батька в Віфлеємі.

16 And the Philistine drew near morning and evening, and presented himself for forty days.

16 А той филисти́млянин підхо́див ранком та ввечорі, і виступав сорок день.

17 And Jesse said to David his son, Take now for your brothers an ephah of parched wheat and ten loaves of bread, and run to the camp to your brothers;

17 І сказав Єссей до сина свого Давида: „Візьми но для братів своїх ефу́ цього пра́женого зе́рна, і десять цих хлібі́в, та й віднеси́ скоренько до табо́ру до своїх братів.

18 And carry these ten cheeses to the commander of their thousand and inquire into the welfare of your brothers and bring the news of them to me.

18 А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про пово́дження братів своїх, і вивідай про їхні потреби.“

19 Now Saul and all the men of Israel were in the valley of Terebinth fighting with the Philistines.

19 А Саул і вони, та всі ізра́їльтяни були в долині Елі, — воювали з филисти́млянами.

20 And David rose up early in the morning and left the sheep with the keeper, and took and went as Jesse had commanded him; and he came to the camp in the valley which goes up to the battle array, and the army shouted for the battle.

20 І встав Давид рано вранці, і полиши́в ота́ру свою на сто́рожа; і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей. І ввійшов він до обо́зу, а ві́йсько вихо́дило до бойово́го стро́ю, і підняли́ вони окрик у бою́.

21 Then Israel and the Philistines put themselves in battle array, army against army.

21 І ви́шикувалися Ізраїль та Филисти́млянин ла́ва проти ла́ви.

22 And David put off his provisions by the side of the baggage, and ran into the army ranks, and came and saluted his brothers.

22 І Давид позоставив свою но́шу в сто́рожа речей, та й побіг до по́лку. І ввійшов він, і запитав своїх братів про пово́дження.

23 And while he was talking with them, behold, there came up the champion, the Philistine of Gath, Goliath by name, out of the armies of the Philistines, and spoke the same words; and David heard them.

23 А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полкі́в одноборець, филисти́млянин Ґолія́т ім'я́ йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова́, а Давид почув.

24 And all the men of Israel, when they saw the mighty man, were afraid and fled from him.

24 А всі ізра́їльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися.

25 And the men of Israel said, Have you seen this man who has come up? Surely to defy Israel he has come up; and it shall be that the man who kills him, the king will enrich him with great riches and will give him his daughter and make his father's house free in Israel.

25 І говорив Ізра́їльтянин: „Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажа́ти Ізраїля. І буде, — того чоловіка, що вб'є його, збагати́ть його цар великим багатством, і дочку́ свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі“.

26 And David said to the men who stood by him, What shall be done for the man who kills this uncircumcised Philistine and takes away the reproach from Israel? For who is this uncircumcised Philistine that he should defy the armies of the living God?

26 І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: „Що́ буде зро́блене тому, хто вб'є цього филисти́млянина й зді́йме обра́зу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филисти́млянин, що так зневажає полки́ Живого Бога?“

27 And the people told him the king's promises, saying, So shall it be done to the man who kills him.

27 А народ сказав йому те саме слово, говорячи: „Отак буде зро́блено чоловікові, хто вб'є його“.

28 And Eliab his eldest brother heard him when he spoke to the men; and Eliab's anger was kindled against David, and he said to him, Why have you come down here? And with whom have you left those few sheep in the wilderness? I know your boldness and the evil of your heart; for you have come down to see the battle.

28 І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: „Чого то зійшов ти? І на ко́го ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумі́лість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну́!“

29 And David said, What have I done now? Behold, I was just talking.

29 А Давид відказав: „Та що́ я зробив тепер? Чи не на нака́з батька?“

30 And he turned from him to the other side, and spoke in the same manner; and the people answered him again as they had done before.

30 І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.

31 And when the words which David spoke were reported to Saul, he sent for him.

31 І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його.

32 And David said to Saul, Let no man's heart fail because of him; your servant will go and fight with this Philistine.

32 І сказав Давид до Саула: „Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій пі́де, і буде битися з отим филистимлянином“.

33 And Saul said to David, You are not able to go against this Philistine to fight with him; for you are but a boy, and he has been a man of war from his youth.

33 І сказав Саул до Давида: „Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти мали́й, а він воя́к від своєї мо́лодости“.

34 And David said to Saul, Your servant was tending his father's sheep, and there came a lion and a bear, and took a lamb from the flock;

34 І сказав Давид до Саула: „Твій раб був пастухо́м свого батька при отарі, і прихо́див лев, а також — ведмідь, та й тягнув штуку дрібно́ї худоби зо стада,

35 And I went out after the lion and smote him, and delivered it out of his mouth; and he growled at me, and I caught him by his beard, and I smote him and slew him.

35 а я вихо́див за ним, і побивав його, і виривав те з па́щі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гри́ву, та й побивав його.

36 Your servant slew both the lion and the bear; and this uncircumcised Philistine shall be as one of them, seeing he has defied the armies of the living God.

36 І лева, і ведмедя побива́в твій раб. І цей необрізаний филисти́млянин буде, як один із них, бо він зневажив полки́ Живого Бога!“

37 David said moreover, The LORD who delivered me from the paw of the lion and from the paw of the bear will deliver me out of the hands of the Philistine. And Saul said to David, Go, and the LORD be with you.

37 І сказав Давид: „Господь, що врятува́в мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филисти́млянина“. І сказав Саул: „Іди, і нехай Господь буде з тобою!“

38 And Saul armed David with his own armor and put a helmet of brass upon his head; and armed him with a coat of mail.

38 І зодягнув Саул Давида в свою о́діж, і дав мідяно́го шоло́ма на його голову, і надів на нього па́нцера.

39 And David girded his sword upon his armor, but he was unwilling to go; for he had not tried them out. So David took them off.

39 І прип'я́в Давид меча його на одежу свою, та й силкува́вся йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: „Не мо́жу в цьому ходити, бо я не звик!“ І поскида́в Давид їх із себе.

40 And he took his staff in his hand, and chose five smooth stones out of the gravel, and put them into his shepherd's bag, even into his wallet, and his sling was in his hand; and he drew near to the Philistine.

40 І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять ви́гладжених камінці́в із потоку, і поклав їх у пастушу то́рбу, яку мав, та в торби́ну, а його пра́ща — у руці його. І він пішов до филисти́млянина.

41 And behold, the Philistine came and drew near to David; and his shieldbearer went before him.

41 А филисти́млянин підхо́див усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита́ перед ним.

42 And when the Philistine looked about and saw David, he disdained him; for he was but a youth, and ruddy, and of a fair countenance.

42 І подивився филисти́млянин, та й побачив Давида, — і злегкова́жив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юна́к струнко́ї поста́ви.

43 And the Philistine said to David, Am I a dog, that you come to me with a staff? And the Philistine cursed David by his gods.

43 І сказав филисти́млянин до Давида: „Чи я пес, що ти вийшов на мене з ки́єм?“ І филисти́млянин прокляв Давида своїми богами.

44 And the Philistine said to David, Come to me, and I will give your flesh to the fowls of the air and to the beasts of the field.

44 І сказав филисти́млянин до Давида: „Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам пта́ству небесному та звірині́ польові́й“.

45 Then David said to the Philistine, You come against me with a sword and with a spear and with a shield; but I come against you in the name of the LORD of hosts, the God of the armies of Israel, whom you have defied.

45 І сказав Давид до филисти́млянина: „Ти йдеш на мене з мечем і списом та ра́тищем, а я йду на тебе в Ім'я́ Господа Савао́та, Бога військ Ізра́їлевих, які́ ти знева́жив.

46 This day the LORD will deliver you into my hands; and I will slay you and take your head from you; and I will give the carcasses of the host of the Philistines this day to the wild beasts of the earth and to the fowls of the air, that all the earth may know that there is a God in Israel.

46 Сьогодні віддасть тебе Господь у мою ру́ку, — і я поб'ю́ тебе́, і відітну́ голову твою з тебе, і дня цього я дам па́дло филистимського табо́ру птаству небесному та земній звірині́. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!

47 And all this assembly shall know that the LORD saves not with sword and spear; for the battle is the LORD'S, and he will deliver you into our hands.

47 І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мече́м та списом, — бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку“.

48 And, behold, when the Philistine came and drew near to meet David, David hastened and ran to the battle line to meet the Philistine.

48 І сталося, коли филисти́млянин устав і пішов, і збли́зився до Давида, то Давид поспішив і побіг до ла́ви навпроти филисти́млянина.

49 And David put his hand in his bag and took thence a stone, and slung it and struck the Philistine in his forehead, and the stone sunk into his forehead; and he fell upon his face to the earth.

49 І простя́г Давид руку свою до то́рби, і взяв звідти ка́меня, та й кинув із пращі, — і вдарив филисти́млянина в чоло́ його. І той камінь втявся йому в чоло́, — і він упав на обличчя своє на землю.

50 So David prevailed over the Philistine with a sling and with a stone, and smote the Philistine and slew him; but there was no sword in the hand of David.

50 І отак переміг Давид филисти́млянина пра́щею та ка́менем, — і вдарив він филисти́млянина, та й убив його, а меча́ не було в Давидовій руці.

51 Therefore David ran and stood over the Philistine, and took his sword and drew it out of its sheath, and slew him and cut off his head. And when the Philistines saw that their champion was dead, they fled.

51 І підбіг Давид, і став на филисти́млянина, і ви́хопив його меча́, і витяг його з його пі́хви, — та й убив його, і відтяв ним йому го́лову! І побачили филисти́мляни, що помер їх сила́ч, — і стали втікати!

52 And the men of Israel and of Judah arose and shouted, and pursued the Philistines as far as the entrance of the valley and as far as the valley of Ekron. And the slain of the Philistines fell by the way of Shaarain, even to Gath and to Ekron.

52 А люди Ізраїлеві та Юдині схопи́лися, і зняли́ крик, та й погнали филисти́млян аж доти, де йдеться до Ґа́ю, і аж до брами Екро́ну. І падали трупи филисти́млян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.

53 And the children of Israel returned from chasing the Philistines, and plundered their camps.

53 І верну́лися Ізраїлеві сини з пого́ні за филистимлянами, та й розграбува́ли їхні табо́ри.

54 And David took the head of the Philistine and brought it to Jerusalem; but he put his armor in his tent.

54 А Давид узяв го́лову того филисти́млянина, і приніс її до Єрусалиму, а збро́ю його склав у своєму наме́ті.

55 And when Saul saw David go forth against the Philistine, he said to Abner, the commander of his army, Whose son is this youth? And Abner said, As your soul lives, O king, I do not know.

55 А як Саул побачив Давида, що вихо́див напроти филисти́млянина, то сказав до Авне́ра, провідника́ війська: „Чий син оцей хло́пець, Авне́ре?“ А Авне́р відказав: „Присягаю життям твоїм, о ца́рю, що не знаю!“

56 And the king said, Inquire whose son this young man is.

56 І сказав цар: „Запитай, чий син цей юна́к?“

57 And when David returned after he had slain the Philistine, Abner took him and brought him before Saul with the head of the Philistine in his hand.

57 А коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то Авне́р узяв його й привів його перед Саула, а голова́ филисти́млянина — у руці його.

58 And Saul said to him, Whose son are you, young man? And David said to him, I am the son of your servant Jesse the Beth-lehemite.

58 І сказав до нього Саул: „Чий ти син, хло́пче?“ А Давид відказав: „Я син раба твого віфлеємлянина Єссе́я“.

1.0x